Антропоцентрична парадигма в сучасній лінгвістиці з’явилася як об’єктивне відображення необхідності виходу останньої з назрілої кризової ситуації, пов’язаної з відсутністю належної методологічної можливості адекватного пояснення ряду онтологічних та функціональних властивостей різнорівневих одиниць мови, існування багатьох мовних та мовленнєвих фактів, які не вписуються у межі встановлених структурносемантичним напрямком мовознавства закономірностей. У такій ситуації антропоцентрично забарвлена лінгвістика звернулася до людської свідомості – того головного джерела та єдиного чинника, який визначає процеси породження, існування та розвитку мови. Сутність вказаної переорієнтації означає, що мова, зокрема слово, як головна її складова, перестала розглядатися як «річ у собі», описуватися та аналізуватися, як окрема самобутня система. Навпаки, набуває її визнання у ролі невід’ємного конституенту людської свідомості, того продукту, що був породжений саме людським мисленням, а, значить, і по...
Комментарии
Отправить комментарий